Слабка хмарність 3. Слабка хмарність
31 жовтня 2014
Сьогодні:

До Дня Ліквідатора

07.12.2011
До Дня Ліквідатора

26 квітня 1986 року сталася одна з найбільших аварій на атомних електростанціях — аварія на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС).

10 листопада 2006 року Указом Президента України за №945/200614 була заснована пам'ятна дата — День вшановування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який щорік відзначається 14 грудня.

30 листопада 1986 року було закінчено будівництво саркофагу над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня 1986 року в газеті «Правда» було надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.

Фахівці, які вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 році учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 році громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, в якому запропонували запровадити в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийняте, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату.

Пізніше святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

Надання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких — недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою зв'язана і інша — проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Лише перші 5 тисяч чоловік з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення. З 1992 року всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи.

Не дивлячись на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650 тисяч чоловік зі всього Радянського Союзу, з яких більше половини були жителями Української РСР.